Навчальна програма для дитячих психологів і психотерапевтів, які хочуть впевнено працювати не лише з дитиною, а й з її батьками та сімейною системою.

Дитина майже ніколи не приходить у терапію сама.

Навіть якщо саме вона є нашим клієнтом, разом із нею в роботу входять її стосунки з мамою і татом, способи батьків реагувати на її потреби, сімейні правила та ролі, брати й сестри, конфлікти між дорослими, розлучення, нові шлюби, сімейна історія  і ті зміни, яких родина хоче і водночас може боятися.

І досить швидко в супервізійної практиці з’являється ще один запит від терапевта: що мені робити з батьками?

Як побудувати з ними робочий альянс і водночас залишатися терапевтом дитини? Що саме ми маємо обговорювати з батьками та як? Як побачити за симптомом дитини процеси сімейної системи — і не почати при цьому лікувати всю родину?
І, зрештою, як у складній сімейній ситуації визначити: що тут зараз відбувається і де саме потрібне наше втручання?

Від окремої дитини — до розуміння системи

Протягом програми ми поступово розширюємо поле професійного бачення: від контакту з конкретною мамою чи татом і діагностики дитячо-батьківських стосунків — до розуміння сім’ї як системи.

Будемо досліджувати материнство і батьківство, різні способи проживання батьківської ролі, прихильність і контакт із дитиною, функції батьків і те, що може їх порушувати. І окремо – як узагалі зустрічатися з дуже різними мамами й татами в кабінеті та будувати з ними робочий альянс. Бо рекомендація, яку неможливо прийняти від конкретного психолога або неможливо реалізувати в конкретній сім’ї, залишається просто хорошою рекомендацією.

Дале –  сама сімейна система: її структура, межі, ієрархія, ролі, коаліції, правила, історія та ресурси. Будемо вчитися бачити дитячий симптом не ізольовано, а в контексті того, що відбувається в сім’ї: яку функцію він може виконувати, що змінюється в системі, коли симптом зникає, і які зміни можуть бути потрібні не лише дитині.

Окрема увага приділяється сиблінговим стосункам і конфліктам між дітьми. Подивимося на місце кожної дитини в сім’ї, стереотипи щодо старших, молодших та єдиних дітей і на те, як допомогти батькам не ставати довічними суддями дитячих конфліктів.

Будемо говорити про сімейні кризи, розлучення та повторні шлюби, появу нових партнерів і дітей від попередніх стосунків, зміну кордонів і ролей. Нова сім’я не виникає автоматично в момент, коли двоє дорослих вирішили бути разом. Як знайти за нашою допомогою спосіб стати сім’єю?  

І нарешті – про опір сімейної системи змінам. Про ситуації, коли батьки погоджуються з психологом, але нічого не змінюють; використовують рекомендації лише частково; нескінченно «пробують» нове; повертаються до старих способів взаємодії або очікують, що психолог забере дитину в роботу й поверне її вже «виправленою».

Тут нам цікаво не назвати сім’ю «немотивованою», а зрозуміти: що саме вона намагається зберегти? Які страхи, потреби, втома, недовіра або необхідність утримати звичну рівновагу стоять за опором? І що тоді може зробити терапевт?

Не тільки розуміти. Знати, що робити далі.

Для нас важливо, щоб після програми у спеціаліста залишилася не просто велика кількість теорії про сім’ю.

Тому теоретичний матеріал постійно переводиться у практичне питання: добре, я це бачу — що я роблю далі?

Як встановлюю контакт саме з цією мамою чи татом. Що спостерігаю у взаємодії батьків і дитини. Які питання ставлю. Як перевіряю свої гіпотези. Як говорю про потреби дитини так, щоб батьки могли мене почути. Де підтримую, де допомагаю відновити батьківські функції, а де важливо зайняти чіткішу позицію на захист інтересів дитини. Як формулюю рекомендації з урахуванням можливостей саме цієї сім’ї. І як із усього побаченого складаю подальшу стратегію роботи.

У програмі багато практики: діагностичні та проєктивні методики, робота з малюнком, метафорою, фігурками та сімейною історією, ігрові й арттерапевтичні методи, моделювання дитячо-батьківської взаємодії, робота в парах і малих групах.

Терапевт теж є частиною цієї зустрічі

Робота з батьками часто виявляється одним із найемоційно складних місць дитячої практики.

З одними батьками легко співчувати й домовлятися. Інші викликають роздратування, безпорадність, тривогу, бажання переконати, навчити, терміново захистити від них дитину  або просто щоб вони нарешті зробили те, про що ми вже третю зустріч говоримо.Тому протягом програми ми досліджуємо не тільки сім’ї наших клієнтів, а й себе поруч із ними.

Наш власний досвід дитини, матері чи батька, наші уявлення про «хороше батьківство», сімейні історії та цінності можуть ставати професійним ресурсом чи  можуть створювати сліпі плями. Ми будемо вчитися це помічати, розрізняти і знаходити власні професійні опори.

Супервізія та демонстрація роботи.

На кожному семінарі ми працюємо з реальними випадками учасників.

Ми беремо конкретний випадок і дивимося: що тут відбувається з дитиною, що  з батьками, що  із системою, що з терапевтом; яких даних нам не вистачає; які гіпотези можна побудувати; що варто перевірити і який наступний крок зараз має сенс.